Робочий прогін leff

Робочий прогін елемента повинен обчислюватись заформулою 6.13[1]:

leff = ln + а1 + а2

де ln - відстань у чистоті між гранями опор;
величини а₁ і а₂ – на кожному з кінців прольоту можуть визначатись за відповідними значеннями а_i на рисунку 6.3[1], де t – ширина елемента обпирання, як це показано.                    



Рисунок 6.3 - Робочий прогін (leff) для різних умов обпирання:
а - розрізний елемент, б - нерозрізний елемент, в - опори, що розглядаються як защемлення, г - забезпечення обпирання, д - консоль

Нерозрізні плити і балки можуть, в основному, розраховуватись за припущення, що опори не забезпечують ніякого опору повороту.

Якщо балка або плита монолітна з її опорами, критичний розрахунковий момент на опорі повинен прийматись рівним тому, що діє на грані опори. Розрахунковий момент і реакція, що передається на елемент обпирання (наприклад, колону, стіну тощо), повинні, як правило, прийматись як більше із пружного або перерозподіленого значення.
ПРИМІТКА: Момент на грані опори повинен бути не меншим ніж 0,65 від моменту, що виникає при жорсткому защемлені.

Якщо балка або плита є нерозрізною, і можна вважати, що опори не забезпечують ніякого опору на поворот (наприклад, поверх стін), то використовується незалежний метод розрахунку, при якому розрахунковий опорний момент, обчислений для прольоту, рівного відстані між центрами опор, може зменшуватись на величину ΔMEd, визначену за виразом 6.14[1]:

ΔMEd = FEd,sup t /8

де
FEd,sup - розрахункова опорна реакція;
t - ширина опори

Примітка: При застосуванні опорних підшипників за t слід приймати ширину підшипника.

Перелік посилань

1. ДСТУ Б В.2.6-156:2010 "Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування".

mqn.com.ua